Основними матеріалами для відновлення історії школи стали спогади старожилів мікрорайону, серед яких були ровесники школи, колишні працівники та випускники.
В архівах міст Олександрії та Кропивницького ніяких даних про школу не виявилося.

За дату народження школи маємо 1888 рік – це початок будівництва. Відомо, що ініціатива ця належала міському багатієві, володарю Березівських просторів пану Селіванову. Будівля планувалася як школа для власних дітей, але згодом у ній стали навчатися й діти бідняків.

В історії школи не один рік народження:

1903 – 1904 роки – роки початку інтенсивного будівництва.

1946 рік – друге народження школи, що була майже зруйнована під час Другої світової війни.

1949 рік – школа стає семирічною № 8.

1956 – 1969 роки – роки великої добудови шкільних приміщень – восьми класних кімнат.

1969 – 1970-71 роки – закінчення добудови: типового спортивного залу, майстерні, їдальні.

Школа розміщена по вулиці Культурній, будинок 86. Спочатку вона мала назву «Чотирикласне Петровське училище» («училище» – синонім до слова «школа»). Давала початкову освіту і була відома під № 3.

Будівля є архітектурною пам'яткою, бо своїм стилем схожа на будівлі кінця ХІХ – початку ХХ століття: великі вікна, яких багато, їх різноманітна, вичурна оздоба, характерний орнаментальний фриз під карнизом. Все це дає явну схожість із найстарішими забудовами у місті: будинком жіночої гімназії, спорудою Казначейства по вулиці Поштовій, які виконані в такому ж архітектурному стилі.

У школі було 2 великі класні кімнати, великий коридор, у якому було підвищення, що виконувало роль сцени. Зараз це українська зала, де традиційно проходять різні урочистості.

Навчання починалося в листопаді, коли завершувалися польові роботи, а закінчувалося в березні, коли знову починали працювати на полях. Більшість часу школа пустувала.

У роки Другої світової війни школа не працювала. Окупанти перетворили її на нацистські конюшні, розташували пункт спостереження.

На час звільнення Олександрії приміщення школи нагадувало згарище: було зруйновано майже все. Вороги вирубали сад, посаджений вихованцями школи, батьками учнів. Навіть колодязь із питною водою зруйнували.

Про цей період найменше відомо. Єдине, що школа так і залишилася початковою.

Роками початку відбудови й становлення школи можна назвати період 1946-1949 роки, час розгортання її з початкової у неповну середню школу уже в 1949 році.

Улітку 1950 року зусиллями учнів-переростків (15-річних п'ятикласників), батьків, громадськості, місцевої влади було відбудовано школу (тепер тут працює бібліотека, кімната для канцелярії, склад для зберігання палива і директорська квартира) й вона стала вже семирічкою (неповною середньою).

Великою подією в шкільному житті було насадження нового фруктового саду, замість знищеного окупантами.

Восени 1950 року від залізничною мосту була підведена електролінія. Гасові лампи зберігали лише на випадок відключення електроструму. Школа, крім освітлення, одержала можливість проглядати кінофільми через кіно-пересувки, розгорнути роботу гуртків та інших позакласних заходів.

З 1952 по 1963 роки продовжилася відбудова школи, реалізовано добудову чотирьох класних кімнат.

Зусиллями учнів на шкільній садибі заклали і виростили чудовий яблуневий сад, побудували теплицю, овочесховище, столярну і слюсарну майстерню. За державні кошти добудували 8 класних кімнат.

З 1963 по 1971 роки роки здійснено будівництво типового спортивного залу, майстерень, їдальні; закінчено обладнання спортивних майданчиків: баскетбольного та волейбольного, виготовлено та встановлено нестандартне обладнання для спортивного залу.

За період існування школи відбулися зміни у її перейменуванні:

31 серпня 1948 року

            Олександрійська семирічна школа № 8 (назву школи встановлено за непрямими джерелами – записів у книгах наказів, книзі обліку учнів, відбиток печатки у книзі наказів).

15 жовтня 1959 року

            Олександрійська восьмирічна школа № 8 (назву школи встановлено за непрямими джерелами – записів у книгах наказів).

27 жовтня 1992 року

Олександрійська восьмирічна школа № 8 перейменована в Олександрійську загальноосвітню школу І – ІІ ступенів № 8 (лист Міністерства освіти України від 20.08.1992 року № 1/9-124, наказ відділу освіти міської ради від 27.10.1992 року № 231).

16 серпня 2001 року

Олександрійська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів № 8  перейменована в Олександрійський загальноосвітній навчальний заклад І – ІІ ступенів № 8 (Рішення міськвиконкому № 601 від 16.08.2001 року).

12 березня 2010 року

Олександрійський загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів № 8 перейменовано в загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів № 8 Олександрійської міської ради Кіровоградської області  (Рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 12.03.2010 року № 1425 «Про внесення змін до найменувань загальноосвітніх навчальних закладів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Олександрії»).

22 серпня 2022 року

Змінено назву Загальноосвітнього навчального закладу І-ІІ ступенів № 8 Олександрійської міської ради Кіровоградської області перейменовано на Гімназію № 8 Олександрійської міської ради Кіровоградської області (Рішення Олександрійської міської ради від 17 травня 2022 року № 435 «Про приведення типів та найменувань закладів загальної середньої освіти у відповідність до вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

Головними завданнями Гімназії є:

1) всебічний розвиток, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти протягом життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності;

2) організація освітнього та виховного процесу, що ґрунтується на цінностях та принципах, визначених Законами України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту»;

3) створення безпечного освітнього середовища для учасників освітнього процесу;

4) виявлення та розвиток індивідуальних здібностей здобувачів освіти, досягнення
ними результатів навчання, прогресу в розвитку, зокрема формування і застосування відповідних компетентностей, необхідних для подальшого здобуття освіти;

5) забезпечення соціального захисту здобувачів освіти, сприяння встановленню рівного доступу до повноцінної освіти різних категорій учнів, відповідно до їх індивідуальних нахилів, потреб, інтересів;

6) реалізація права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття базової загальної середньої освіти та створення передумов для їхньої соціальної адаптації, подальшої інтеграції в суспільство;

7) профілактика бездоглядності та правопорушень, виховання в учасників освітнього процесу свідомого ставлення до власної безпеки та безпеки оточуючих.